Ходімо у кіно?

Йдеться про казус, що стався у Долинський.

Як на мене, то пан Олександр Ромащенко не зовсім правильно інформований про життя Антона Макаренка. Цьому можна легко зарадити, наприклад, за допомоги кіно.

Але може те кіно якесь неякісне, упереджене чи неповне? Треба буде порадитись з істориками.

---

З істориками спочатку не вийшло, тоді з'явилась у нас з Олександром Золотухіним ідея запросити їх в Дискусійний клуб. Може, це їм буде цікавіше? Разом чи по одному, то вже як їм краще.

Втім, Георгій Касьянов пізніше своїм баченням проблеми поділивсь. (Може хтось ще не читав?)

Я не є спеціалістом в питаннях власне історії педагогіки, але саме як історик можу зауважити лише три речі: 

1. Педагогіку Макаренка вивчають і застосовують у різних країнах, наприклад в Німеччині - поруч з безліччю інших педагогічних систем. 

2. Макаренко - український педагог, частина історії української педагогіки. 

3. Викреслювати з історії щось на догоду політичній кон’юнктурі - це невдячна справа, у чому мали можливість переконатися більшовики, які збудували цілу державу на одній домінантній ідеології. Результати відомі - зараз Україна потерпає від останніх конвульсій СРСР. Ті, хто хоче "скасувати Макаренка" стають на стежку більшовиків. Історія - дуже мстива істота, стережіться...

Будемо сподіватись, що розмова у колі істориків продовжиться.

До речі, про кіно. Я коли дививсь перший раз, то не звернув уваги, але зараз помітив, що диктор не назвав Макаренка російським чи українським. Сказав "наш". І от комусь це буде муляти. Повторюється історія з Володимиром Великим чи Гоголем, не розуміють неосвічені люди різниці між Цивілізацією і городом.